Будівництво різних об’єктів вимагає реалізації численних силових та слаботочних кабельних ліній. Для надійності їхнього функціонування використовують прокладку кабелю в трубах.
Для чого кабелі прокладають у трубах?
Прокладання кабелю в трубах має бути виправдане техніко-економічно. Популярність такої прокладки на різних об’єктах визначається низкою переваг, головними з яких вважаються:
- зручність прокладання, експлуатації та заміни кабельних ліній за умови правильної організації та дотримання норм із завантаження;
- значне збільшення рівня захисту кабелів та проводів від зовнішніх механічних впливів різної природи;
- металева труба є електромагнітним екраном;
- збільшення терміну експлуатації кабелів за рахунок відсутності впливу на їхню оболонку сонячних променів та опадів;
- суттєве зниження ризиків виникнення пожеж під час прокладання кабелю у трубах.
Види труб для електропроводки:
Сталеві – ідеально справляються із захисною функцією. Для збільшення терміну служби такого кабель-каналу труба фарбується вологостійкою фарбою з внутрішньої і зовнішньої сторони. Прокладання кабелів у сталевих трубах дозволяє не тільки надійно захистити провідник від механічного впливу, але й повністю ліквідувати електромагнітну дію, що випромінюється кабелем, який знаходиться під напругою.
Нержавіючі – дорогі, але мають стійкіший до негативних впливів матеріал. Успішно використовується для організації прокладки кабелю.
Поліетиленові ідеально підходять для організації підземної електрифікації будівель. Труби виготовлені з поліетилену низького тиску дозволяють заощадити значні кошти при проведенні великих обсягів робіт. У ПНД трубі кабель знаходиться під надійним захистом від негативного впливу агресивних середовищ, і може використовуватися як у внутрішньобудинковій проводці, так і для підключення будівлі до лінії електропередач.
Поліпропіленові -даний матеріал відрізняється пластичністю і термостійкістю. Таким трубам легко надати потрібну форму.
Азбестоцементні – застосовуються дуже рідко, через значну вагу і шкідливі речовини, що містяться в цих трубах. Даний матеріал вважається відносно застарілим: у радянські та перші пострадянські роки саме азбоцементні труби укладалися у траншеї, а потім по ним протягалися проводи. Це було зручно через їхню відносну дешевизну, можливості застосовувати труби великого діаметра, куди помістилася б навіть людина, а також гарні ізолюючі властивості У той же час, монтаж подібних виробів становить значні труднощі через величезну вагу асбоцемента, але при цьому не забезпечує потрібної міцності конструкції.
ПВХ – сучасний недорогий матеріал, з якого здійснюється виготовлення гофрованих труб для захисту електропроводки від пошкоджень та підвищеної вологості. Ідеально підходить для обладнання відкритої проводки у нежитлових приміщеннях. Застосування пластикової гофрованої труби дозволяє значно здешевити роботи з прокладання захищеної електропроводки. ПВХ труби можуть виготовлятися у гофрованому виконанні, з подвійною стінкою або з їх комбінацією. Серед них також існують армовані та неармовані моделі, що відрізняються тільки величиною міцності, як показником допустимого навантаження на корпус. Досягається ця міцність шляхом включення сталевого дроту у товщу полімерного матеріалу при його виготовленні.
Особливості монтажу кабелю у трубах
Прокладання кабелю в трубі здійснюється протяжкою. Для її виконання використовують:
- заставний дріт або нитка, що вводиться в трубку на заводі;
- саморобне протягування з відрізка жорсткого кабелю довжиною до 10 м;
- пристрій заготівлі каналів на основі жорсткого пластикового дроту (довжина від 30 до 150 м залежно від діаметра).
На мережах зв’язку останнім часом певної популярності набула технологія пневматичної прокладки, згідно з якою кабель задувають у трубку довжиною до 1,5 км потоком осушеного повітря. Трубка в цьому випадку має внутрішні гладкі стінки з низьким коефіцієнтом тертя.
При роботі традиційним способом кабель, що прокладається, або їх групу фіксую за кінець протяжного елемента і плавно без ривків протягують від однієї протяжної коробки/криниці до іншого.
При проходженні поворотів траси застосовують витяжку петлею або встановлюють жолоб, що допомагає контролювати мінімальний радіус вигину.
Кінець труб повинен мати задирок і гострих кромок. За наявності ризиків пошкодження оболонки кабелів під час протягування на кінець труби одягають захисну втулку.
Технологія прокладання для всіх видів труб ідентична.
Прокладання кабелю в гофрованих трубах
Гофрування зовнішньої поверхні труби застосовують як збільшення її гнучкості. Додатково гофрування збільшує стійкість труби до зусиль, що роздавлюють.
Пластикову гофротрубу внутрішньої прокладки виготовляють із пожежобезпечного полімеру.
Прокладання кабелю у металевій гофротрубі е за умови її коректного заземлення додатково страхує від ураження електричним струмом.
Прокладка кабелю в металевій гофротрубі обов’язкова всередині дерев’яних конструкцій через те, що значно підвищує пожежну безпеку електропроводки.
Прокладання кабелю в кабельній каналізації
Кабельна каналізація є одним з різновидів трубної розводки і виконується на основі труб, що прокладаються в грунті за межами об’єктів нерухомості. При прокладанні кабелю в траншеї та трубі допускається застосовувати такі різновиди трубчастих виробів як:
- пластикові (поліпропіленові, ПВХ та поліетиленові високого та низького тиску)
- металеві (сталеві та чавунні);
- азбоцементні та бетонні (останні у вигляді блоків);
- керамічні (на практиці практично не зустрічаються).
За рахунок додаткового захисту шаром землі кабельна каналізація забезпечує найвищий рівень експлуатаційної надійності.
Застосування муфт для з’єднання труб
Муфти для з’єднання труб найчастіше виглядають як невеликий циліндр, в якому певним чином закріплюються кінці труб, які треба з’єднати. Спосіб монтажу залежить від специфіки фітинга. Муфти можуть використовуватися як для простого з’єднання двох відрізків трубопроводу, так і в ролі перехідника. З допомогою спеціальних видів даних фітингів можна з’єднувати складові магістралі з різного матеріалу або різних діаметрів. Якщо дотримуватися інструкції під час монтажу муфти можуть забезпечити високу надійність стиків трубопроводу.
З’єднувальні муфти мають наступні переваги:
- невисока ціна;
- відносно швидкий і легкий монтаж у більшості випадків;
- довговічність;
- надійність;
- доступність і широкий асортимент;
- можливість швидкого розбирання конструкції (за умови різьбового з’єднання).
Види з’єднувальних муфт:
- металополімерні;
- поліпропіленові;
- поліетиленові;
- пластикові;
- чавунні, мідні;
- сталеві.
